Неділя, 19.11.2017, 05:41
Вітаю Вас, Гость
Головна » Статті » Математика

Видатні жінки математики

 відчуваю, що призначена служити істині - науці і прокладати новий шлях жінкам, тому що це означає - служити справедливості".

С.Ковалевська

Феано (6 століття до н.е.)

Перше ім’я жінки, яке зустрічається в історії математики, це Феано (Теано) - учениця і дружина давньогрецького філософа, великого математика і мудреця - Піфагора, який жив у VI - V ст. до н.е.

Після повернення зі своїх мандрівок Піфагор заснував школу або, як її часто називають, університет в Кротоні, дорійської колонії  на Південі Італії. Спочатку у Кротоне на нього дивилися скоса, але через деякий час можновладці в цьому місті вже шукали його порад в справах величезної важливості. Він зібрав навколо себе невелику групу відданих учнів, яких посвятив у глибоку мудрість, йому відкриту, а також в основи окультної математики, музики, астрономії, які розглядалися їм як трикутна підстава для всіх мистецтв і наук.

У віці 60 років Піфагор одружився на своїй учениці Феано, дівчині дивовижної краси, яка підкорила серце мудрого філософа своєї чистої і полум'яною любов'ю, безмежною відданістю і вірою.

Ввідомо, що вона була найважливішим слухачем у школі Піфагора. Про це свідчить задача з Палатинської антології – найвідоміші збірки Х-ХІVст., проте запитаємо самого Піфагора.

- Скажи мені, знаменитий Піфагор, – скільки учнів відвідують твою школу і слухають твої бесіди?

- Половина з них вивчають математику, четверта частина – музику, сьома частина мовчить і, крім того, є ще жінки.

Злиття цих двох життів виявилося досконалим. Феано перейнялася ідеями чоловіка з такою повнотою, що після його смерті вона стала центром пифагорейского ордена, і один з грецьких авторів призводить, як авторитет, її думки стосовно вчення Чисел. (Е. Шюре. Великі Посвячені)

Сім'я Піфагора представляла собою справжній зразок для всього ордена, його будинок називали храмом Церери, а двір - храмом Муз.

Феано народила Піфагору двох синів і дочку, всі вони були вірними послідовниками свого Великого батька. Один з синів Піфагора став згодом вчителем Емпідокла і познайомив його в таємниці піфагорійського навчання. Дочки своєї Дано Піфагор довірив зберігання своїх рукописів. Після смерті батька і розпаду союзу Дано жила в найбільшої бідності, їй пропонували великі суми за манускрипти, але вірна волі батька, вона відмовилася віддати їх в сторонні руки.

Жінка-математик Гіпатія Александрійська

Гіпатія – дочка відомого грецького вченого Теона, вона народилася і жила в Александрії в 370-415рр. Шістнадцять століть тому, Гіпатія була одним з найбільш ерудованих в математиці і астрономії людей у ​​світі. Її легендарне знання, скромність, красномовство розквітло в період Знаменитої  Олександрійської Бібліотеки. Вона була настільки всебічно освіченою, що на її думку зважали всі вчені того часу. Гіпатія написала коментарі до праць Діофанта і Аполлонія. Але, на жаль, наукові праці Гіпатії не збереглися.

Гіпатія внесла свій внесок у геометрію і астрометрію, крім того, зіграла важливу роль у створенні астролябії. "Зберігай своє право на думку, мислити неправильно краще, ніж не думати зовсім", говорила Гіпатія.

За книгами древніх філософів Гіпатія провела багато років. Дивовижна працездатність, гострота розуму, глибоке розуміння Платона і Аристотеля здобули їй повагу професорів Мусейона. Вона була ще дуже молода, коли у неї з'явилися перші учні. Замість звичайного одягу молодої дівчини вона стала носити темний плащ філософа. Слава про її незвичайні знання розповсюджувалися все ширше і ширше. Олександрія, перлина Єгипту, здавна славилася своїми вченими. Тепер Гіпатія стала її нової гордістю.

Противники Гіпатії вбили не тільки її. Їм вдалося знищити і спадщину великої Жінки - не залишилося жодного запису, зробленого Нею. Тобто, вбита була і сама пам'ять про Теона. Лише за збереженими спогадами сучасників змогли вчені відновити її біографію. Багато століть по тому про Гіпатію напишуть наукові праці та романи, назвуть її двічі вбитою.

Гіпатії присвячено багато віршів.

Гордість народу, серце і мрія:
В числах відчула музику,
Давній астроном Александрії –
Вченого світу Муза!

Вогнем спопелили Гіпатію
Мудру красуню безвинну,
Вченого світу симпатію,
Генія розум єдиний!

Після смерті Гіпатії Александрійської протягом 1000 років в історії математики ми не зустрічаємо імен жінок.

Емілі, маркіза дю Шатле (1706 - 1749)

Життя Емілі де Бретейль, маркізи де Шатле викликає подив у багатьох відношеннях. Вона народилася у 18-му столітті в епоху французького дворянства, її ім'я було пов'язано з іменами Лейбніца, Ньютона і Вольтера. Емілі прожила 43 роки. Озираючись назад, можна сказати, що її незвичайне життя було цілком природне для неї.

Габріель-Емілія ле Тоннел'є де Бретейль народилася в Парижі 17 грудня 1706.

Її батько Ніколя Луї Тоннел'є де Бретейль, був головним секретарем і послом Людовика XIV. Ця посада помістила його в центр суспільного життя і створила йому і його родині високий статус і повагу. Її мати, Габріель Анн де Фролан, виховувалася в монастирі.

Можливості отримати освіту для дівчаток в цей час були обмежені: або в монастирі, або в школі, або вдома. Брюс навчалася вдома і отримала відносно гарну освіту. У неї були великі здібності до наук, які вона проявила, не дивлячись на юний вік. Це переконало її батька, що ця дівчинка заслуговує уваги. Вона обіцяла вирости дуже красивою, а викладачі та гувернантки займалися розвитком її інтелекту.

Вона була напрочуд добре освічена і до 12 років вільно спілкувалася латиною, італійською, грецькою і німецькою мовами. Вона здобула освіту в галузі математики, літератури і науки. Вона так само любила танцювати, була чудовою виконавицею вокалу, співала оперу, і виступала як актриса в аматорських виставах. Вона вивчила Вергілія, Тассо, Мільтона, Горація і Цицерона.Але її істинною любов'ю була математика.

Досягнувши юності, Емілі стала красивою і незалежною, з сильним і пристрасним характером.Вона реально оцінювала свої перспективи на вступ у шлюб. Їй хотілося б знайти чоловіка, який дозволив би їй бути незалежною і повністю реалізувати свої інтереси і нахили. Вона вирішила, що знайде це в шлюбі з Флораном - Клодом, маркізом дю Шатле, графом Лаумонт. Вони уклали шлюб 20 червня в 1725 році, коли Брюсові було 19 років.

Вона стала маркізою де Chastellet (правопис Châtelet був введений Вольтером і став стандартним). Шлюб був укладений не з любові, а з розрахунку і подружжя не мало ічого спільного між собою, що було характерно для того часу.

Маркіз був військовою людиною і губернатором. Він проводив багато часу зі своїми солдатами.Добродушна, обмежена людина, любляча військову службу, полювання і нічого більше, він нікому не заважав і нікого не цікавив.

Емілія Дю Шатле була зовсім іншою людиною. Ще в будинку батька вона вивчила латинську мову і грунтовно ознайомилася з римськими класиками. Пізніше вона пристрастилася до математики та метафізики. І це був не дилетантський інтерес до наук, значно поширений серед освічених жінок XVIII століття. Маркіза дю Шатле трудиться наполегливо, серйозно й уважно, викладає Лейбніца і переводить Ньютона.

А ось що каже чоловік, сучасник, Гюстав Лансон: «Вона мислила»І ще: «Її вважали педанткой, але вона була щиро-серйозна. Вона писала наукові та філософські теми.Вона володіла чоловічим розумом і чоловічим серцем: пряма, вірна, вона була здатна на самопожертву: вона була набагато краще тих жінок, які нерідко насміхалися над нею і лихословили про неї».

В 1733 році починається її дружба з Вольтером, який залишиться з нею на все життя. З 1732 по 1748 рр.. ці яскраві, внутрішньо неприборкані особистості співіснували в особливому, створеному ними світі, де духовне поєднувалося з пристрасною закоханістю. Вони належать один одному душею і тілом обом здається, що вони люблять в перший раз. Маркіз дю Шатле добродушно поглядав на нову прихильність своєї дружини.

У відносинах Вольтера і маркізи дю Шатле химерно перепліталися любов, наука, література. Ще в 1733 році Вольтер жартівливо писав:

Ее широкий ум все ценит с равным рвеньем:
Писанья, бириби, поклонников, бокал,
Алмазы, оптику, поэзию, помпоны,
Наряды, алгебру, Горация, хорал,
Обеды, физику, суды и котильоны.

                    (Переклад А. Кочеткова)

У 1734 році Вольтер і Емілі оселилися в замку Сірей-сюр-Блаз на кордоні Лотарингії і Шампані.  При цьому не були забуті пристосування для природничонаукових занять: фізичний кабінет і невелика лабораторія. В одній з галерей замку була також влаштована маленька сцена для вистав. У кожного була своя половина. У нього бібліотека, кабінет і лабораторія; у неї - теж. Ця пані препарувала жаб, робила хімічні досліди, вивчала фізику і математику. Вона перевела на французьку мову книгу «Математичні принципи» Ньютона».

Вольтер пише: «Народжена для істини, вона, зміцнивши свої пізнання, додала до цієї книги, зрозумілої дуже небагатьом, алгебраїчний коментар». І додає, що коментар редагував один з кращих математиків тих днів Клеро, так що «нашому віку мало честі, що коментар залишився непоміченим».

Маркіз дю Шатле іноді зупинявся в Сірее, і між ним та Вольтером, по видимому, існували почуття поваги і дружба.

Вона вивчає математику під керівництвом найвидатніших математиків того часу: Мопертюї, Бернуллі, Кеніга, де Клеро та ін. Один з найзначніших викладачів був П'єр Луї де Мопертюї, відомий математик і астроном того періоду, якого маркиза часто ставила в глухий кут своїми питаннями. Її цікавість і упертість, її жорсткі питання, на які часто неможливо було відповісти, змушували його порушувати звичний спосіб життя і займатися з нею понаднормово.

Навесні 1748, Емілі закохалася в маркіза Жана Франсуа де Сент-Екзюпері Ламберта, молодого красеня офіцера і маловідомого поета. Він не поділяв її пристрасть до життя і роботи, але їхні стосунки розвивалися. Це, однак, не похитнуло її дружби з Вольтера. Дізнавшись про зраду «Божественної Емілії» Вольтер розлютився, але не надовго. «Мій друг, - сказала вона йому, - ви ж самі говорили, що не можете мене любити так, як було спочатку, без шкоди для свого здоров'я. Невже ви будете сердитися, якщо один з ваших друзів зважився допомогти вам?». Вольтер, убитий логікою подруги, змирився.

Навіть коли він дізнався, що вона чекає дитину від Ламберта, Вольтер був поруч, щоб підтримувати її. 
Брюс померла у віці сорока трьох років. Багато авторів, що вивчали її коротке життя, вважають, що Емілі була дійсно унікальна жінка і вчений. Вона жила на повну силу як істинно духовно багата людина. Їй вдалося зберегти свою віру і положення у вищому суспільстві Парижа, продовжуючи при цьому зберігати свою любов до математики. Емілі де Шатле була однією з тих жінок, чий внесок сприяв формуванню курсу математики. І хоча вона не створила власного оригінального вчення, її робота з письмового перекладу, коментарі та узагальнення внесли значний внесок у розвиток науки.

Вольтер писав, що

«Вона була великою людиною, чия єдина провина полягала в тому, що вона - жінка».

Категорія: Математика | Додав: SnizhokTA (29.04.2015)
Переглядів: 636 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]